Історія Кореї

Корея – одне з найдавніших держав Східної Азії. Самим раннім державним утворенням в історії Кореї є Стародавній Чосон, розквіт якого припадає на 5-6 ст. до н.е. У перекладі з корейської «Чосон» означає «Країна ранкової свіжості» або «Країна ранкового спокою».

У 1 в. до н.е. на Корейському півострові утворюються ранньофеодальні держави Когурьо, Пекче і Сілла. Цей історичний відрізок часу називають «періодом троецарствия».

Три держави знаходилися на стадії ранньофеодальної розвитку. У них утвердилися конфуціанство і буддизм.

Когурьо, Пекче і Сілла вели тривалу міжусобну боротьбу за лідерство. У кровопролитні конфлікти між корейськими державами втручалися китайські імперії Сунь і Тан.

У 7 в. Сілла здобула перемогу у війнах проти Ко-гурё і Пекче. Була створена об’єднана Сілла – перший єдину державу в історії К. У 8 в. об’єднана Сілла перетворилася на сильну централізовану феодальну державу. На початку 9 ст. Сілла занепадає в результаті феодальних міжусобиць.

У 918 полководець Ван Гон об’єднує землі Корейського півострова і утворює державу Корі (звідси походить європейська назва К.). Весь період існування Корі (10 в. – Кін. 14 ст.) Відзначений постійними війнами з киданями, чжурчженямі, мужньої боротьбою з монгольськими навалами.

В кінці 11 в. держава Корьо стало помітно слабшати. Країну розоряли не тільки кидани, чжур-Чжен, монголи, а й чвари феодальних клік. Ослаблення держави супроводжувалося посиленням феодальної експлуатації, що призводило до народних повстань. В кін. 12 в. в К. сталося три великих повстання селян, що охопили значну частину території К.

У 1392 полководець Лі Сон Ге здійснив державний переворот і проголосив нову династію – династію Лі, яка правила К. до 1910. Засновник династії Лі Сон Ге дав нову назву створеному ним державі – Чосон в пам’ять про Стародавньому Чосоне.

Новий ван (король) і його послідовники провели ряд реформ, спрямованих на відродження К., зміцнення централізованої держави.

У 15-17 ст. К. надала впертий опір іноземним завойовникам. В 1592-98 К. за допомогою Китаю відобразила японське вторгнення. У тривалій руйнівній війні (в історію ввійшла як Їм-джінская війна) проти Японії корейський народ проявив мужність і героїзм. Корейська флот, використовуючи оббитий залізом корабель «Кобуксон» («Черепаха»), здобув кілька перемог над японським флотом. Керував морським флотом К. видатний воєначальник адмірал Лі Сун Сін.

В поч. 17 в. корейський народ відбивав також навали маньчжурських племен.

Побоюючись нових вторгнень іноземців, правляча аристократія К. в 17 в. стала проводити політику ізоляції від зовнішнього світу. К. стали називати «країною-відлюдником». Уздовж корейського узбережжя були побудовані загороджувальні застави, населенню заборонено спілкування з іноземцями. Навіть рибалкам не дозволяли виходити далеко в море, щоб не мати контактів з моряками іноземних суден. Проте в кін. 18 в. в К. стали проникати європейські мис- сіонерів, які принесли з собою ідеї християнства. Християнська релігія поступово затверджувалася в корейському суспільстві.

Внутрішнє життя К. 17-18 ст. відзначена конфліктами, міжусобними чварами, змовами і переворотами, боротьбою різних «партій». Проте цей період в історії К. характерний також розвитком ремесел і торгівлі, появою майстерень. Почало розвиватися гірнича справа, була налагоджена видобуток золота, срібла, міді. Поступово формувалися товарно-грошові відносини.

Визначною сторінкою в історії корейської культури 18 ст. було ідейна течія «сирхак» («реальні науки»), що виникло як противага ортодоксальному конфуціанства. Сірхакісти виступали проти жорстокої експлуатації селянства, за введення зрівняльного землекористування, розвиток національної промисловості і торгівлі. Вони закликали переймати все краще, що є в інших народів, протестували проти соціальної нерівності, забобони. Прихильники цієї течії вимагали припинення політики «садечжуий» («низькопоклонства» перед «старшим братом», яким був Китай). Погляди ідеологів «сирхак» відбивали зростаючі в корейському суспільстві демократичні тенденції, початок кризи феодального ладу.

Поч. 19 в. відзначено нестабільністю корейської держави, зростанням виступів селян і ремісників проти засилля феодалів і аристократії. В цей період виникає нове вчення «тон-хак» («східне вчення»), що увібрало в себе ідеї буддизму, конфуціанства, християнства та корейського шаманізму. Головна ідея «Тонхак» – всі люди рівні.

У 19 ст. К. стає об’єктом експансії країн, які намагалися силою «відкрити» К. У 1876 Японія першою нав’язала К. нерівноправний договір. Потім інші держави – США (1882), Великобританія (1883), Росія (1884), Франція (1886) – уклали з нею аналогічні договори. Між основними державами розгорнулася боротьба за переважання в К.

У 1870-90-і рр. в умовах кризи феодальних відносин і зовнішнього впливу в К. зароджується рух «кехва ундон» («рух за реформи»), ідейною основою якого було «рух за реальні науки» («сирхак»). Прихильники «кехва ун-дон» виступали проти феодалізму, за розвиток капіталістичних відносин, проти китайського впливу в країні, за розширення зв’язків із зарубіжними країнами. Їхня програма включала припинення коррукціі, реорганізацію Збройних сил, поліпшення становища народу, засвоєння передового досвіду інших країн.

4 грудня 1884 реформатори зробили державний переворот, але через 2 дні за допомогою китайських військ під командуванням Юань Шикая реформаторський рух було придушено.

В кін. 19 в. в К. розгорнувся широкий селянський рух проти феодального гноблення. Цей рух вилилося в селянську війну 1893-94, яка за наполяганням правлячих кіл К. була пригнічена китайськими військами. Військова акція Китаю викликала невдоволення з боку Японії, яка направила війська в К. під приводом захисту своїх підданих і завдала поразки китайським силам. В результаті поразки Китаю в 1895 К. звільнилася від китайського васалітету і стала незалежною державою.

У 1896 корейський королівський двір робить ставку на Росію в надії не допустити поневолення К. Японією. Росія виступає за збереження незалежності К. Після поразки у війні з Японією в 1905 Росія не змогла протистояти японському впливу в К. В листопаді 1905 Японія нав’язала К. договір про захист, що означало встановлення японського протекторату над нею. У серпні 1910 Японія повністю анексувала К., перетворивши її в генерал-губернаторство – частина японської імперії.

Майже 40 років тривало японське колоніальне панування в К., який приніс незліченні лиха і страждання корейському народу. За ці роки К. пройшла три етапи японського управління: перший – «шабельний режим», другий – «культурного управління», або «оксамитової котячої лапи», і третій – «інтеграції», тобто спроби залучити корейців у владні структури нижчого рівня.

Важливим етапом в історії національно-визвольного руху К. стало первомартовской повстання 1919, в якому взяло участь до 2 млн корейців. Первомартовской рух було розгромлено японськими колонізаторами.

У роки 2-ї світової війни К. була перетворена Японією у військово-стратегічний плацдарм. У К. були побудовані сотні заводів з виробництва озброєння і бойової техніки для японської армії. Ряд галузей промисловості К. (металургійна, хімічна), залізничний транспорт обслуговували японську імперію. Японія вивозила значні обсяги виробленого в К. рису для власних потреб.

Жорстоке придушення свобод, національний гніт і безправ’я штовхали корейський народ на боротьбу проти колоніального поневолення. На території К. розгорнувся партизанський рух. Один з партизанських загонів очолював Кім Ір Сен, майбутній керівник Північної К. У Шанхаї діяло тимчасовий уряд К. В рядах армій антигітлерівської коаліції билися понад 5 тис. Корейців.

Розгром Радянською Армією в серпні 1945 японської Квантунської угруповання приніс визволення корейському народу. Однак почалася між СРСР і США конфронтація не дозволила створити єдиний корейське держава. У травні 1948 за ініціативою США на Півдні К. (зона відповідальності США) були проведені вибори до парламенту. 15 серпня 1948 проголошується Республіка К. Президентом РК стає Лі Син Ман.

У серпні 1948 на Півночі К. також проводяться вибори до Верховне народне зібрання. 9 вересня про-

виголошується створення Корейської Народно-Демократичної Республіки. Головою кабінету міністрів призначається Кім Ір Сен. Він же – генеральний секретар ЦК Трудової партії К.

Після утворення двох корейських держав конфронтація на півострові посилюється. У 1950 вибухнув корейський конфлікт, відповідальність за розв’язання якого лежить як на керівниках КНДР і РК Кім Ір Сена та Лі Син Мане, так і на державах – союзниках Півночі і Півдня (СРСР і США).

У корейській війні брали участь збройні сили КНР (на стороні Північної К.), а також США і їх союзників (на стороні Південної К.). СРСР надавав матеріальну допомогу КНДР у війні. Резолюція РБ ООН від 25 червня 1950 визнала КНДР агресором. Корейська війна, що тривала 3 роки, завершилася підписанням в липні 1953 угоди про перемир’я, яке діє по теперішній час.