Народна музика

 Три корейські держави

Після утворення трьох корейських держав Когурьо, Пекчє та Сілла, взявши культуру та музичні традиції мешканців на тієї території племен, у всіх трьох з'явились власна музика, "хянак" кор. 향악. Зокрема, раніше за всіх автохтонна музика виникла в державі Сілла під впливом північнокитайської та центральної азіатської культури. Використання комунго,  котра представляє собою адаптований китайський гуцінь, відмічено вже в  IV столітті нашої ери.

Когурйоский музичний ансамбль виступав при палаці китайської династії Суй, пізніше перемістившись до палацу династії Тан7 Завдяки цьому в китайських джерелах збереглись детальні описи костюмів, вистав та інструментів Когурйо. Слідом за Когурйо Пекче адаптувало музику південокитайських династій, а Сілла, котра знаходиться далі від Китаю та інших культурних центрів, зберегло власні традиції довше за всіх.

Квон Ин Гйон виконує санджо Кім Джук Пха на каягимі

Пекче запозичило південнокитайські інструменти конху, чжен (чен) та чі (чок); когурйоский інструмент комунго. В VI столітті Пекче першим з корейських держав відправило послів до японського палацу, разом з ними відправились також четверо музикантів з сопілкою хвенджок (кор. 횡전), комунго, пірі та трьома іншими інструментами. В Ніхогі також стверджують, що 612 року з Пекче в Японію через навчаючого в Китаї танцівника потрапив танець гігаку.

Зважаючи на віддалення від Китаю в Сіллє розвивалась власна музика. Вона отримала міцний поштовх після завоювання королем Чінхином племінного союзу Кая: один з талановитих каяских музикантів, У Рик,  привіз в Корею гучжен та  перетворив його в каягим, навчив співу, танцям та грі на каягимі трьох чиновників, а також створив 12 творів для каягима (скоріш за все аранжування народної музики на околицях річки Нактонган).

Династія Корьо

Корьо розвинула музичну традицію Об'єднаної Сілла і сприйняла новий китайський великий жанр придворної музики яюе, зберігши і розвинувши також хянак та танак. Музикою завідували два придворних інститути: музичне управління та Кванхьонбан, котрі направляли учнів до придворних музикантів[. Придворна музика поділялась на ритуальну, церемоніальну та розважну, при цьому наприклад церемоніальна музика включала в себе твори в жанрах хянак та танак. У період Корьо з'явились артистки кісен.

Аріран

Аріран— одна з найбільш популярних і представницьких корейських народних пісень. Її слова і мелодія виражають одну з корейських національних рис «хан»  — почуття смутку і болю до несправедливості та бажання усунути цю несправедливість.